Пам’ятник жертвам голодомору в с.Каленна з написом «Тут поховано 937 жертв голодомору 1932-1933 рр.» Автором є Микола Йосипович Микитенко 
Голодомор винищив або покалічив ціле покоління селянських дітей – як в усьому СРСР, так і особливо в Україні. Згубність такого явища неможливо переоцінити. Доля дітей у цій величезній катастрофі найбільше приголомшує розум і не може бути виправдана з будь-якого погляду. Що ж до майбутнього країни, то чисельне зменшення цілої генерації призвело до наслідків, котрі відчувають і досі.
Малі діти склали значну частину тих 15-20% селян, що вмирали . У більшості випадків діти вмирали вдома разом з усією родиною. Іноді вони гинули останніми і не мали ніякого уявлення, що їм робити.
Ми можемо робити логічний висновок, що з 7 млн. померлих з голоду близько 3 млн. були діти, і в більшості малі діти. При цьому слід зазначити, що реєстрація смертей в селах під час голоду регулярно не велася, а також те, що деякі немовлята могли померти без реєстрації їхнього народження.
Голод 1933 р. не обійшов і Сквирщину. А виник він не так через несприятливі погодні умови і неврожаї, як у зв’язку з певним перекрученням у виконанні кооперативного плану. Внаслідок грубого порушення добровільності при вступі у колгоспи, надмірної поспішності у проведенні колективізації, неправильного ставлення до середняка, порушення принципу матеріальної заінтересованості трудівника зменшилася кількість і знизилась якість затрачуваної у сільському господарстві праці, упала культура обробітку землі. Селяни чинили опір примусовому вступу до колгоспів, почався стихійний забій домашньої худоби. Знищення домашньої худоби, особливо коней, набуло масового поширення на Сквирщині. Крім того, тут багато коней було заражені інфекційною хворобою – сапом. У селі Каленна на базі об’єднаного колгоспу «Нове життя» була створена спеціальна організація, яка приймала хворих коней з усього району. Як тяглову силу на сільгоспроботах доводилося використовувати корів. Усе це аж ніяк не сприяло зміцненню господарств. Факти масового винищення коней на Сквирщині у той час розглядалися на засіданні бюро КП(б)У і розслідувалися прокуратурою.
На Сквирщині 1932 року було достроково завершена суцільна колективізація з усіма наслідками, що випливали з процесом, який ішов. Урожайність зернових культур знизилась у кілька разів. На Україні при зменшенні валового збору хлібозаготівля у 1929-1932 роках подвоїлася. Продовольче становище, особливо на селі, погіршало. Багато людей відмовилося працювати в колгоспах, не виходили на роботу. Крім того, було мало тяглової сили, а МТС, які в той час тільки створювалися, ще не могли забезпечити колгоспи необхідною технікою. Посівна кампанія 1931-1933 рр. зривалася, велика кількість землі не була засіяна.
Навесні 1932 року переважна більшість господарств Сквирського району не мала достатньої кількості посівних матеріалів у зв’язку з нереальними планами хлібозаготівлі. Так, станом на 9 березня 1932 року жоден колгосп району не мав потрібної кількості насіння, а в окремих селах його було вкрай обмаль: у Шамраївці – 5%, Дулицькому – 27%, Шапіївці – 21%. Станом на 20 березня 1932 року район виконав план засипки насіння всього на 55%. На 10 травня план сівби зернових по району було виконано на 33%, а цукрових буряків – 16,9%.
Темпи жнив 1932 р. були теж незадовільні. Допускались значні втрати врожаю. Здача зерна йшла надзвичайно повільно. Так, за зведенням на 18 жовтня 1932 р. по Сквирському району, план хлібозаготівлі виконано всього на 39,8%. У газеті «Колективне село» було вміщено витяг з постанови Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП(б) від 18 лютого 1933 р., де зазначалося, що на Україні лише Київська та Вінницька області виконала визначений для них річний план хлібозаготівлі та забезпечили себе насінням для ярової сівби. В цих областях дозволялося проводити безборонно продаж свого хліба державним та кооперативним організаціям на базарах і на станціях в межах області. Ця постанова звучала як глум над трудящими села, адже в населення уже незабаром було відібрано примусово все зерно, продавати їм не було чого. У цих областях, в тому числі і на Сквирщині уже лютував страшний голод, який щодня забирав у могили сотні і тисячі людей. Навіть тоді, коли вже почався голод, у січні 1933 р. в райони були направленні уповноважені обкому КП(б)У для завершення хлібозаготівлі і засипки насіннєвих фондів. Повне вилучення хліба від селян, на думку, В.М. Молотова і Л.М. Кагановича, які безпосередньо цим керували на Україні, мало будь-якою ціною забезпечити план по хлібозаготівлі. Всього по Україні в 1932 р. заготівля зерна (без радгоспів) зросла на 36,7% порівняно з 1930 р.
Саме тому, що весь урожай пішов на хлібозаготівлю, навіть посівний матеріал, на Україні почався страшенний голод. Він охопив усі села Сквирщини. Особливо постраждали села Горобіївка, Антонів, Великі Єрчикі, Каленна, де загинули сотні людей. За свідченням учителя Каленнівської семирічної школи Ф.Є.Терлецького, у селі тієї жахливої весни померло з голоду понад 500 чоловік, 380 померло в Татарниці (нині с. Оріховець). Для уявлення про розміри трагедії, що пережили села району 1933 р. відзначимо, що в тій же Каленні на фронтах Великої Вітчизняної Війни загинуло за 4 роки 97 чоловік, в Оріховцях - 118.
Умирали старі і малі. Трупи лежали в хатах, по вулиці, їх звозили підводами на цвинтар і там складали у братські могили. «Із 47 моїх однокласників, - згадує житель села Оріховець, Я.О. Сідлецький, 1918 року народження, - вижило лише 24».
Голод 1932-1933 років – одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу.
Голодомор 1933 року… Кожен раз здригається серце, коли згадуєш, скільки людей безвинно загинуло лише тому, що не вміли лицемірити, красти, вбивати, бути добрими, милосердними. Загинули тому, бо в них був забраний хліб на злополучну хлібозаготівлю.
У людей забирали все: хліб, пшоно, квасолю, картоплю. Тягли до колгоспу останню конячину. А самим залишалася хіба що полова. Коли почався голод, то їли й кропиву, бур`ян, доходило й до людоїства. Більше семи мільйонів померлих, опухлих від голоду людей, яких часом і напівживих закопували в могили.
Голодуючи, сім`ї їли кукурудзяні качанні стебла, просяне лушпиння, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, стручки акації, а також м`ясо дохлих коней і домашніх тварин.

За матеріалами інтернету ,книги"Cквира", газет.